Сценарій конкурсу читців

« Живи, Тарасове слово!»

(Сцена прикрашена вишиванками , рушниками, портретом ,   цитатами , а за допомогою мультимедійних засобів й слайд-шоу демонструються картини, фото та мистецькі  твори  з життя Т.Г.Шевченка )

            «І мене в сім’ї великій,                           «Учітеся,     

   в сім’ї вольній, новій                              брати мої,

   Не забудьте пом’янути                            думайте, читайте,

  незлим, тихим словом . »                                       і чужому научайтесь,

                                                                      і свого не цурайтесь.»  

« Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос –

Більш нічого.

А серце б’ється – ожива

Як їх почує!... »

Звучить мелодія пісні  «Думи, мої думи...», поступово затихаючи.

Читець   (за кулісами на фоні мелодії) Слайд №1.

...Жива

Жива душа поета святая,

Жива в святих його річах,

І ми, читая, оживаєм

І чуєм Бога в небесах.

Ведучий 1    Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшануємо пам'ять Шевченка.

Ведучий 2 Благословен той день той час,

 коли прослалась килимами,

 земля,  яку сходив Тарас

 малими босими ногами.

Земля, яку скропив Тарас

дрібними росами-сльозами.

Слайд №2-3

В-1: Ми відчуваємо Тебе, Тарасе, своїм сучасником. Ти - наш пророк, духовний батько, творець і рятівник нації, який зробив незриме в  історії зримим у слові, дав народному духові точку опори і повернув самоповагу українцям.

В-2: Тарас Шевченко - Вільний дух! Його душа ніколи не вмирає. Він дарував вічність українському слову, передбачив наше майбутнє відродження.

В-1: Отож, розпочинаємо конкурс читців, присвячений пам'яті

Тараса Григоровича Шевченка.

В-2: Оцінювати конкурс буде журі  :

Директор гімназії №1 Топчій Л.С.

Заступник директора Ямцун К.С.

Заступник директора Семенова О.Я.

Слайд №4

          В-1: Поезія для Тараса дуже дорога: це квіти його душі, це рідні діти його серця. Як дбайливий садівник, він плекає, доглядає їх. Але твори сумні. Причина їх суму - народне лихо.

В-2:Не джерельна вода поливає його вірші квіти, а сльози трударів і його особистості. Він пише для народу України …

Вірш «Думи мої…» читає  Стась Марк

Слайд №5.

В-1: До з’яви Шевченка український народ мав уже багатовікову культурну традицію, усну й писемну, мав скарби літописів, багатющий фольклор з величним епосом козацьких дум та незрівнянною красою ліричної пісні, мав, нарешті, найбільше надбання своєї національної культури – мову, таку образну, співучу, яскраво поетичну, мову, що була ніби створена для поетів.  

Слайд №6.

В-2: Хіба могли не схвилювати юну уяву поета чуті з дитинства від дідуся перекази про чумаків та гайдамаків, хіба могло минути безслідно для його вразливої душі знайомство з літописом Величка чи з псалмами Сковороди? Все це невичерпно живило Шевченкову творчість все це входило у світ його поезій.

                     

В-1: «Мені тринадцятий минало.

         Я пас ягнята за селом.

         Чи то так сонечко сіяло,

         Чи так мені чого було?

        

В-2: Шевченко був і пастухом, і погоничем, і ким він тільки не був, і чого тільки не робив! Але ж йому ж хотілося бути малярем! Все, що бачив, хотілося змалювати. Та минали літа, і було йому вже 15 років. Ось так і відплив, якось непомітно, Тарас від берега дитинства.

Вірш «Минають дні, минають ночі» декламує  Салабаш Олександр

Слайд №7

В-1: Україна і Бог надихали кожне слово Тараса. Зміст його поезії визначається глибоким національно-християнським світоглядом - вірою в Україну і в Бога, як творця, що саме є Правдою і Любов'ю.

В-2: Поет часто звертається до Всевишнього з молитвою-подякою, молитвою-проханням, молитвою-мрією, роздумом, скаргою, жалем. У них він благає Господа за цілу націю і, майже, ніколи - за себе:

Молітесь Богові одному,

Молітесь правді на землі,

А більше на землі нікому

Не поклонітесь.

Поезію «Думка» читає  

Слайд №8

В-2: Віра Тараса пророча, бо говорив він від імені мільйонів, як обранець самого Бога, наділений такою любов'ю до свого народу, що заради нього готовий був жертвувати власним життям. Тому мав моральне право сказати українцям:

Свою Україну любіть,

Любіть її... во время люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть

Вірш «Мені однаково чи буду…» читає  Воронюк Марина

Слайд №9

В-1: Кобзар бачив, як гине українська культура і нація під натиском ззовні. Він бачив, як українці відрікаються від Батьківщини, від своєї землі, і народжувалися у нього такі гіркі рядки:

Несли, несли з чужого поля

І в Україну принесли

Великих слів велику силу

Та й більш нічого

Вірш «  І мертвим, і живим …..       »                 читає   Землянко Ліза

Слайд №10

В-2: Тарас Шевченко був заклятим ворогом всякого насильства, тому і вибрав темою своїх пісень долю жінки, як одну з найбільших плям  на загальному похмурому тлі суспільного ладу. Найбільше людське горе він бачив у горі жіночім, і саме тому така непоборна й сильна його жіноча лірика. Милосердям і любов'ю сповнені твори поета: від поеми «Катерина» до поеми «Марія»

Уривок із поеми «  Марія » читає Цевелева Олександра

Слайд №11

           

          Уривок із поеми « Наймичка» Кошельник Марія

Слайд №12

В-1: З Шевченком пов'язаний великий образ матері – страдниці: і тієї, що змушена втопити своє байстря, і тієї що у коротенькому хвилину відпочинку пестує свого сина і тільки вісні бачить його вільну долю і нарешті, величної матері Христа. Мати – то найсвятіше на світі: «А хто матір зневажає, того бог карає»

Уривок із поеми «Катерина» читає  Горбунова Ганна

Слайд №13

В-2: Тема материнства є одвічною темою в літературі. Немає такого поета чи письменника, який би не присвячував вірші матері. Згадаймо Лесю Українку, Максима Рильського, Ліну Костенко і Василя Симоненка. У їх творах образ матері - це символ чистоти, дівочої непорочності та доброти, страдниці, яка весь тягар життя несла на своїх дужих плечах.

В-1: Хто б  краще сказав про святість і високе покликання материнства, ніж Тарас Шевченко?

У нашім краї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З малим дитяточком своїм.

 Слайд №14

В-2 : Символ і духовності, краси і правди пов'язаний з тими морально-соціальним проблемами, до яких звернувся поет. Це насамперед гірка доля жінки – кріпачки, якої топчуть ногами пани, обезчещують дівчат і пускають у світ на муку сотні покриток.

Вірш «Лілея» читає  Васильєва Софія

 В-1: На жаль., особливо болючою для сьогодення є проблема відірваності більшості українців від свого коріння, їх незнання свого походження, роду, історії, краю, Вітчизни.  Та чи тільки незнання є причиною нашого всенародного лиха! Звичайно, болючим є сам факт небажання знати свою рідну мову, зберігати і примножувати звичаї і традиції свого народу.

В-2:  Прикро, що деякі українці краще знають чужу мову і чужі традиції, аніж свої власні. Т. Шевченко засуджував тих псевдопатріотів, які цуралися вітчизняного і схилялися перед іноземним.

Уривок із поеми «Сон» («У всякого своя доля...») читає  Нарусевич Микита

Слайд №15

В-1: Дуже непросте ставлення Шевченка до Бога. Складний і суперечливий образ його створено у поезіях. Так у Кавказі, написано за місяць до «Давидових псалмів» (18 листопада 1845 року), автор звертається до поборників волі «не забутих Богом»:

Борітеся - поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за Вас слава

І воля святая!

Уривок з твору «Кавказ» читає  Альошкіна Марія

Слайд №16

В-2: І де б  не був, куди б не кидало Шевченка життя, він прохав долю, щоб

          Або хоч крихітку землі

Із-за Дніпра мого святого

Святії вітри принесли,

Та й більш нічого… 

В-1: Якихось 47 літ судилося Шевченкові топтати ряст... До болю мало…

В березні цього року виповнилося  200 років  з дня народження Тараса Григоровича Шевченка – людини, яка боролася за волю, за краще життя, яка « каралася, мучилася. але не каялася». Шевченко живе поруч з кожним із нас, живе в серцях справжніх українців і промовляє до них рядками « Заповіту»  

Вірш «Заповіт» декламує  Прижбило Богдан

          В-2: Емоційна наснага Шевченкових образів, широта і вільність його асоціативного мислення, проникливо – творче використання фольклорних мотивів, образів народної символіки, предметно-реалістична міць поезій – всі ці риси, ці поетичні гени виявилися плідними і для новітньої поезії ХХ сторіччя.

 Вірш Ліни Костенко «Посвята Шевченку» читає  Матосян Ліліт

Кобзарю, знаєш, нелегка епоха

Оцей ХХ невгамовний вік.

Завихрень – безліч,  тиші – анітрохи,

А струсам різним утрачаєш лік.

Звичайні норми починають старіти,

Тривожний пошук зводиться в закон,

Коли стоїть історія на старті

Перед ривком в космічний стадіон.

Вона на фініші розірве Чумацький шлях

Мов стрічку золоту і невагома у блакитній прірві

Відчує враз вагому самоту,

І позивні прокотяться луною

Крізь далі неосяжно голубі...

А як же ми, співці кори земної?

Чи голоси у нас не заслабі?

Чи не потонуть у вітрах простору?

Чи сприймуть велич нової краси?

Тарас гранітний дивиться сурово:

А ви гартуйте ваші голоси

Не пустослів’ям пишним та барвистим,

Не скаргами,

Не белькотом надії,

Не криками,

Не переспівом на місці,

А заспівом в дорозі не легкій.

Бо пам’ятайте, що на цій планеті,

Відколи сотворив її Пан Бог,

Ще не було епохи для поетів,

Але були поети для епох.

В-1: Творчість Шевченка - це книга буття українців, своєрідна візитна картка українського народу. Недаремно Шевченків «Кобзар», як найбільшу святиню й чи не єдине посвідчення про особу брали з собою до невідомої Канади наприкінці XIX століття перші українські переселенці.

          В-2: «Учітеся, читайте і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь» - ці слова великого українського поета ніскільки не втратили своєї актуальності й сьогодні.

          В-1: Ось і сьогодні в нашій сім’ї, в нашій родині прозвучало живе слово Тараса Шевченка. 

          В-2: І ще раз ми переконуємося у поетичній величі та неперевершеності сили таланту Кобзаря.

          В-1: Геніальний поет, правдолюб, борець, охоронець української культури та мови – це Шевченко. 

          В-2: Мученик, знавець історії, патріот, народний месник, творець – це Шевченко.

          В-1:  Поет прекрасно знав і розумів душу українського народу , а тому закликав:

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине…

От де, люде, наша слава,

Слава України!

В-2: І ми, як вдячні діти маємо за честь пом’янути цю величну людину України – Тараса Григоровича Шевченка.

В-1: Учні 4-Д класу підготували літературно-музичну композицію

« Тополя», яку зараз пропонують вашій увазі.

( Виступ учнів 4-Д класу)

В-1: Слово, для оголошення результатів конкурсу читців, надається членам журі. 

(Нагородження переможців з врученням дипломів та сувенірів.)