• БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ
«Дещо про методи виховання»
Мета:
1. Ознайомити батьків з основними методами та
принципами виховання дітей.
2. Сприяти формуванню взаєморозуміння та
взаємоповаги між дітьми та батьками в родинах.
3. Виявити та проаналізувати особливості
виховання дітей у сім’ях.
Коментар: готуючись
до зборів, класний керівник заготовляє бланки тестів для батьків «Особливості
взаємин з дітьми у вашій родині». (за англійський психологом Г. Пейном).
На класній дошці — плакат або напис:
«... Виховання дітей — це легка справа, коли вона
робиться без тріпання нервів, як здорове, спокійне, розумне й веселе життя. Я
якраз бачив завжди, що там, де виховання йде без напруження, там воно
вдається». (А. С. Макаренко)
ХІД ЗБОРІВ
Бесіда.
СЛОВО ЯК ЗАСІБ ВИХОВАННЯ
Відхилення в поведінці школярів можуть бути
викликані особливостями сімейного виховання. Як відомо, родина — це мала
соціальна група людей, що перебувають у родинних стосунках і мають визначені
міжособистісні стосунки.
Аналізуючи особливості сімейного виховання, у
першу чергу, розглядають, особливості стосунків усередині родини: взаємини між
батьками, дорослими різного покоління, між дорослими і дітьми.
За певних умов такі взаємини в родинах можуть
служити основною причиною неправильного виховання. При неправильних типах
виховання мова йде про надмірну або недостатню виразність відповідної ознаки
виховного процесу.
У розпорядженні батьків і вчителів безліч засобів
виховання. Серед них такі, як вплив виховним словом, переконання, організація
життя і діяльності дітей, створення виховної ситуації, схвалення й осуд. Які
шляхи, правила застосування кожного з них?
Слово — найтонший інструмент людського
спілкування. Як змусити його служити мистецтву виховання? Виховання — це форма
спілкування між дітьми й дорослими, а засобом спілкування є слово, то осудливе,
суворе й холодне, то заохочувальне, приязне, підбадьорливе, то іронічне,
глузливе, саркастичне: воно володіє величезною силою, яку ми часто
недооцінюємо. Грубий окрик лякає і озлоблює маленьку людину, а ваша легка
іронія з приводу важко завойованої гарної оцінки несподівано для нас убиває і
синову радість, і віру у свої сили, і прагнення до нових перемог. Зате якою
прихованою радістю та гордістю (у підлітковому віці діти не люблять виявляти
почуття) світяться його очі після вашого спокійного схвального зауваження. О,
це ще тільки початок! Ось побачите, на що я здатний!
Слова живуть не тільки в ту мить, коли вони
звучать, а й багато років по тому: ваша манера спілкування з дітьми, тон
стосунків між членами родини мають велике значення для створення певного стилю
життя, який швидко закріплюється у вашому домі й передається часом від
покоління до покоління.
ОСОБЛИВОСТІ СПІЛКУВАННЯ З
ДІТЬМИ
Треба продумано і вимогливо ставитися до кожної
спеціальної розмови з дітьми. Перш ніж починати розмову, поміркуйте, що
конкретно ви скажете синові або дочці. Значення має не тільки кожний доказ,
аргумент, а й тон: спокійний, доброзичливий чи трохи з іронією, а то й
обурення; будете ви вимагати чи радити; коли ви хочете поговорити — одразу
після вчинку чи навмисне трохи відкладете розмову; як збираєтеся розмовляти —
віч-на-віч чи при товаришах, членах родини, удома, під час прогулянки, дорогою
в кіно; спеціально організуєте розмову («Сьогодні мені треба з тобою серйозно
поговорити») чи скористаєтеся слушною нагодою, ніби між іншим. А можливо,
поміркувавши, ви взагалі поки утримаєтеся від будь-якої розмови, щоб
поспостерігати, як далі буде поводитись підліток.
І нарешті, традиційна вимога просити вибачення й
обіцяти виправитися... «Не робіть з дітей клятвопорушників, не примушуйте
давати обіцянки виправитися,— радила видатний педагог та дружина А. С.
Макаренка Г. С. Макаренко. — Це зовсім непросто — виправитися, і обіцяючи це,
діти вже часто не бувають упевнені, що дотримають слова. І тим самим ми
мимоволі виховуємо брехунів». У результаті, ми добиваємося не ліквідації
конфлікту з дитиною, чого, власне, прагнули, а створення умов для нового
конфлікту.
Мета ж виховного впливу інша — добитися
усвідомлення аморальності свого вчинку, такого ставлення до нього, яке б
виключало подібні дії. Моральність мотивів поведінки не повинна заслонятися
відчуттям страху. Забороняючи що-небудь дітям, треба не погрозами покарання
підкріплювати це, а соціально-моральними доказами. Якщо дитина хоче нарвати
квітів у громадському місці, не слід говорити їй: «Не роби цього, бо тебе
оштрафують». Краще зауважити: «Поміркуй... Якщо всі люди, які тут гуляють,
захочуть зірвати по квітці... незабаром не залишиться жодної квіточки, яка
могла б тішити наше око».
ОРГАНІЗАЦІЯ ЖИТТЯ І
ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ
Наступний важливий метод виховання — організація
життя і діяльності дітей, коли формуються доброзичливість, комунікабельність,
товариськість та інші необхідні в суспільстві якості, навички та звички.
Кінцевий результат виховання виявляється насамперед у поведінці, вчинках,
діяльності людини. Цим же вимірюється рівень її вихованості. І щоб те, чого ми
в ході розмов навчаємо дітей, до чого закликаємо, реалізувалося в їхньому
повсякденному житті, навчанні, ставленні до людей, потрібна «відповідна
гімнастика поведінки» (А. С. Макаренко).
Ви хочете, щоб син ріс чуйним, добрим, уважним до
людей, хорошим товаришем? Не протестуйте, а хваліть, якщо схоче він поділитись
з товаришем улюбленою книгою, м’ячем, марками... І здивуйтеся, якщо почуєте від
нього: «Мишко? А він уже давно не ходить до школи, захворів, може, або ще щось
з ним». — «Як це так? Це ж твій товариш, а ти не знаєш, що з ним. Хто про нього
згадає, шкільні завдання принесе, розважить новинами, якщо не ти? А якщо вдома
щось трапилося? У тебе є його телефон? То треба подзвонити йому!»
Вам не подобається, що дочка може пообіцяти щось
і не зробити або зробити пізно й недбало, хоч і не відмовляється від роботи.
Обговоріть з нею самою коло її обов’язків, для початку невелике. Але з умовою,
що вона їх виконуватиме в точно встановлені дні й години — ні хвилиною пізніше.
Нехай ваші вимоги будуть таким чином максималістські — поясніть їй, що інакше
вам легше зробити це самій. Коли йдеться про привчання неорганізованих дітей до
точності, то їм простіше, як це не парадоксально, виконувати постійно суворі,
категоричні вимоги. Справа в тому, що спочатку в таких дітей виникає, зазвичай,
прагнення відкласти початок роботи «ну хоч на п’ять хвилин». А там, де п’ять —
там і десять, і півгодини. Тверді, точні строки одразу дисциплінують дітей.
Режим дня, цей необхідний момент життя і
діяльності дітей, завжди треба визначати разом з ними. І потім із самого
початку — спокійний і серйозний контроль та оцінка точності строків і якості
роботи. При цьому обов’язково звертати увагу на кожний успіх, на кожний «крок
вперед». Природно, контроль має бути ослаблений, коли дитина навчиться вчасно і
як належить виконувати доручене.
ПОЗИТИВНИЙ ВПЛИВ ВИХОВНИХ
СИТУАЦІЙ
Цілеспрямований вплив вихователя краще здійснювати
не за допомогою прямого, відкритого впливу на вихованця, а побічно — за
допомогою спеціально організованої ситуації.
...У клас приходить новий учень, якого перевели з
іншої школи через незадовільну поведінку. Вчителька знайомить з ним: «Діти, у вас
новий однокласник, ознайомте його з нашою роботою. Здається, він гарно малює.
Можливо, він допоможе нам оформити плакат до свята і зробити декорації до
спектаклю? Мишко, ти не заперечуєш?» Організована вчителькою ситуація
доброзичливого ставлення до нового члена колективу викликає в підлітка стан так
званого рольового чекання — прагнення виконати позитивну роль, запропоновану
йому такою ситуацією, тобто виправдати надії, які на нього покладаються, бути
гідним їх.
Вдома подібні умови організувати, мабуть, легше,
ніж у школі. Батьки краще повинні знати інтереси, уподобання, захоплення дітей,
які при цьому можна використати. Ось один з таких випадків. У родині звернули
увагу, що серед друзів десятирічного сина найменшим авторитетом користувався
Толик, хлопчик дуже добрий і непоганий. Але в дитячій компанії його не
поважають за несміливість, повільність, невміння захистити себе. Батьки
вирішили, що це можна перебороти, тільки наочно показавши його товаришам якісь
цінні з їхнього погляду Толикові риси.
Почали придивлятися до нього, з’ясували, чим він
цікавиться. Якось уся родина разом із синовими товаришами відправилася на весь
день у довгоочікуваний похід за місто, до лісу. Хлопчаки забралися в самі хащі,
перегукувалися, збирали гриби і раз у раз прибігали запитати що-небудь,
поділитися якоюсь знахідкою. «А ми не заблукаємо?», «А цей гриб їстівний?», «А
до річки недалеко?». Дорослі не встигали відповідати, але в цьому й не було
особливої потреби. Всі довколишні місця, життя лісу і його мешканців добре знав
Толик. Він охоче розповідав усім, як відрізнити їстівний гриб від отруйного,
яка дорога найближча до річки і де росте латаття. Діти слухали зацікавлено і з
деяким подивом. А коли у відповідь на їхнє прохання піти в більш далекий похід
була внесена пропозиція провідником обрати Толика, всі одразу погодилися. Цей
день був переломним для хлопчика.
В основі педагогічного впливу лежить дуже
важливий принцип морального виховання — оптимістичний підхід до дитини, віра в
потенційні можливості її особистості. І дул{е важливо, щоб у процесі виховання
об’єднувались зусилля родини і школи, які з різних боків знають дитину,
підлітка.
Педагогічний практикум для батьків.
1. Батькам пропонується
обговорити ситуацію.
Ситуація для обговорення.
«...Шестикласник приховав
від батька кілка двійок, підшкрябавши у щоденнику. З батьківських зборів
повертається додому прикро вражений батько. Розсерджений несподіваними
неприємностями, він, незважаючи, що вже пізно — син якраз лягає спати,— кличе
його. У цю мить батько стурбований, мабуть, не стільки тим, як боротися зі
злом, скільки непереборним бажанням вилити гнів на винуватця переживань. На
підлітка посипалися докори у жорстокій невдячності й погрози, що на день
народження він не одержить уже обіцяних, довгоочікуваних подарунків.
«Завтра ж вибачся перед
учителями, пообіцяй, що більше не будеш»,— категорично закінчив батько. «Не
буду я просити в них вибачення, і ніяких подарунків мені від вас не треба!» —
ледь не плачучи, кричить син. «Не будеш — переведемо до іншої школи»,— підвищує
тон батько. «То й переводьте, мені байдуже!»
Запитання для дискусії:
1) Чи правильно батько вчинив із сином?
2) Які педагогічні помилки зробив батько
хлопчика?
3) Які якості формує батько у синові таким
«вихованням»?
4) Як слід було, на вашу думку, вести себе
батькові в ситуації, що склалася?
5) Які поради ви дали б батькові школяра?
6) Чи були з вами та вашою дитиною подібні
конфлікти?
(Виступи батьків по обміну
досвідом.)
2. Батькам пропонується
відповісти на запитання тесту Г. Пейна «Особливості взаємин з дітьми у вашій
родині».
1) Кого ви бачите у своїх
дітях?
а) Людей, рівних вам (3);
б) Тих, хто допоможе вам заново пережити ваше
дитинство, юність (2);
в) Маленьких дорослих (1);
г) Тих, хто постійно відчуває потребу у ваших
радах (0).
2) Діти запросили в гості
однолітків, і ви:
а) дозволяєте їм залишитися самим: нехай роблять,
що хочуть (1);
б) складаєте їм компанію, намагаючись триматися
на рівних (3);
в) складаєте дітям компанію, і потім запитуєте,
чи вважають вони своїх батьків так само веселими, як вас (2);
г) ні в що не втручаєтеся, але натякаєте, що ви
завжди поруч, на випадок, якщо щось трапиться (0).
3) Коли ви намагаєтеся
поводитися так, начебто ви не старші від своїх дітей, то ви це робите для того,
щоб:
а) підтримувати з дітьми гарні стосунки (3);
б) скоротити різницю у віці (2);
в) утримати родину довше разом (1);
г) для вас це природно (0).
4) Ваша дитина-підліток
вимагає переключити телевізор з фільму, що вам дуже подобається, на музичну
програму. Що ви робите?
а) Виконуєте прохання дитини і дивитеся передачу
разом (3);
б) відповідаєте, що треба почекати, поки
закінчиться ваш фільм (0);
в) обіцяєте найближчим часом купити телевізор у
кімнату своїй дитині (2);
г) записуєте фільм на відеокасету, а дитині
дозволяєте дивитися передачу, яка її цікавить (1).
5. Якою буде ваша реакція,
коли ви побачите, що ваша дитина-підліток зробила пірсинг?
а) Вважаю, що це її (його) особиста справа (0);
б) почну жартувати (1);
в) скажу, що це модно, не бажаючи, щоб мене
вважали старомодним (2);
г) зроблю собі те саме (3).
6) У разі виникнення
суперечки з дітьми ви:
а) рідко говорите, що вони помиляються,
побоюючись, як би вони не стали нехтувати зовсім (3);
б) погоджуєтеся змінити позицію, тому що подальша
суперечка марна (1);
в) залишаєте останнє слово за дитиною, не бажаючи
з нею сваритися (2);
г) погоджуєтеся з дитиною, якщо вона дійсно права
(0).
7. Ваша дитина-підліток
вмикає на повну потужність музику, а ви:
а) затикаєте ватою вуха і займаєтеся своїми
справами (1);
б) зменшуєте голосність (0);
в) миритеся з цим, якщо вже дитині так хочеться
(2);
г) висловлюєте своє незадоволення (3).
8) Поговоримо про ваш вік.
а) Ваша дитина знає, скільки вам років (1);
б) ви прагнете не помічати і не підкреслювати
різниці у віці між вами і вашою дитиною (3);
в) ви приховуєте свій вік від дитини (2);
г) у розмові часто підкреслюєте, що знаєте більше
за дитину, тому що ви старші (0).
9) Як ви вдягаєтеся?
а) Не приділяєте увагу своєму вбранню (2);
б) намагаєтеся дотримуватися стилю своєї дитини,
вважаючи, що це допомагає установити більш тісний зв’язок між вами (3);
в) вибираєте, той одяг, що найбільше пасує вам
(0);
г) додержуєтеся молодіжної моди, тому що так
почуваєте себе молодше (1).
10) Свої стосунки з дітьми
ви будуєте так:
а) поводитеся з ними, як з дорослими (2);
б) поводитеся з ними, як з маленькими (1);
в) намагаєтеся бути їх приятелем (3);
г) поводитеся так, як повинні поводитися батьки
(0).
Результати тестування:
20-30 балів. Ви взяли
на себе роль приятеля власних дітей, забувши про свою роль наставника. Однак бути
просто приятелем недостатньо. Адже діти відчувають потребу у керівництві. Вам
треба зрозуміти, що з різницею у віці зробити нічого не можна, тож важливо
усвідомити, що саме ви повинні бути опорою своїм дітям.
11-19 балів. Скоріше за все, ваші діти самі не знають, як їм з
вами поводитися. З одного боку, ви явно намагаєтеся їм в усьому потурати, а з
іншого боку, прагнете виконувати роль батька (матері). Коли ви намагаєтеся
наполягти на чомусь, то це викликає в дітей розгубленість, гнів і непокору.
Однак ваші стосунки ще можна змінити, і ви повинні припинити грати в приятеля і
стати для дітей взірцем зрілої і відповідальної поведінки. І нехай вас не
турбує, що діти не зрозуміють вас.
0-10 балів. Так
тримати! Ви відчайдушно намагаєтеся зрозуміти й оцінити настрій своєї дитини.
Зважаючи на це, ви досить розумні й знаєте, як будувати стосунки з дітьми за
вашими, а не їхніми умовами. Сварки неминучі, однак діти вас поважають і
люблять, а головне — бачать у вас надійну та люблячу людину.
Підсумки зборів.
Вплив сім’ї на дитину унікальний, а багато в чому
й незамінний. У сім’ї особистість формується в природних умовах, вихователі тут
— найближчі й найдорожчі для дитини люди, з якими вона постійно спілкується і
яким має повністю довіряти..
Батьки мають впливати на дітей передусім своєю
особистістю. Лише зразкові, працьовиті, духовно багаті, інтелектуально і
культурно розвинені батьки мають вплив на дітей. Важливе те, що особисті якості
батьків впливають на дітей не механічно, а через безпосереднє спілкування та спільну
діяльність.
Сучасна сім’я має стати головною ланкою у
вихованні дитини: забезпечити їй належні матеріальні та педагогічні умови для
фізичного, морального й духовного розвитку.
Немає коментарів:
Дописати коментар